• Реальный курс валют в Измаиле
    Четверг 26 ноября

    Валюта

    Покупка

    Продажа

    USD $

    28.30
    28.60

    EUR €

    33.40
    33.70

    RUB ք

    0.355
    =
    0.365
    =

Прикордонники Ізмаїльського загону відзначають 136-у річницю з дня народження полковника Олександра Жуковського(фото)

Прикордонники Ізмаїльського загону відзначають 136-у річницю з дня народження полковника Олександра Жуковського(фото)
Сьогодні виповнюється 136 років від Дня народження полковника Олександра Жуковського, чиє ім’я носить Ізмаїльський прикордонний загін
Заходи з вшанування пам’яті командира Окремого Корпусу Кордонної охорони УНР відбулись як в управлінні прикордонного загону, так і в його підрозділах. У зв’язку із карантином вони проходили з обмеженою кількістю військовослужбовців. На урочистому шикуванні прикордонники підняли Державний Прапор та виконали Державний Гімн України, після чого згадали бойовий шлях славетного полковника.
Нагадаємо у минулому році під час відзначення Дня Державного Прапора України на Софійській площі в Києві відбулася церемонія присвоєння почесних найменувань бойовим військовим частинам Збройних сил України, Національної гвардії та Державної прикордонної служби України. Тоді, серед прикордонних загонів, стрічку з назвою почесного найменування до Бойового прапору військової частини отримав й Ізмаїльський прикордонний загін. Нині повна назва загону – 17 прикордонний загін імені полковника Олександра Жуковського Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Полковник Олександр Тимофійович Жуковський належить до кола тих військових українців, які після падіння Російської імперії усвідомили необхідність будівництва власної держави. Свої професійні знання та досвід він віддав створенню одного з її головних інститутів – Збройних Сил.
Народився діяч у с. Йозифівка Подільської ґубернії 22 листопада 1884 р.
Освіту здобув у Кам’янець-Подільській духовній семінарії та Одеському піхотному юнкерському училищі.
Проходив військову службу у 110-ому піхотному Камському полку (м. Ковно); 9-тій Ломжинська кордонній бригаді; 4-ому Німанському прикордонному піхотному полку.
У вересені 1916р. підполковник, служив на посадах командира батальйону та помічника командира полку. Учасник Першої світової війни. За військові заслуги нагороджений іменною зброєю.
Був одружений з Марією Аркадіївною Іпатьєвою, яка походила з родини офіцера, навчалася в Ковенській жіночій гімназії, де здобула звання вчительки народних училищ.
Після Лютневої революції Олександр Жуковський став одним із провідників українського військового руху на Західному фронті.
Учасник ІІ Всеукраїнського військового з’їзду (червень 1917 р.), де його обрали до складу Центральної Ради.
Із серпня 1917 р. – представник УНР при Генеральному штабі російської армії (Петроґрад).
Наприкінці 1917 року заступник Генерального секретаря військових справ.
У січні 1918 року учасник боїв у Києві проти заколотників, які здійснили збройний виступ проти Центральної Ради.
З 29 січня 1918р. військовий міністр Уряду Української Народної Республіки.
30 січня Олександр Жуковський виступив із програмою, котра передбачала:
- призначення єдиного командувача всіх військових сил, що відступили з Києва; формування з них груп-загонів;
- організацію сторожової служби на залізничних коліях та дорогах (10 лютого О.Жуковський доповідав Раді Народних Міністрів про призначення комендантів на вокзалах з повноваженнями організовувати залізничну міліцію);
- запровадження суворої дисципліни й субординації у військах.
У рамках вищезазначеної програми було здійснено низку заходів:
- проведена загальна реорганізація Армії УНР;
- здійснено підготовчі заходи для переходу до територіального принципу формування армії;
- розпочато інспектування ліквідаційних комісій, що діяли у військових частинах;
- організовано центральне бюро з набору поповнення;
- створено управління постачання фронту;
- підготовлено статут про право вступу до армії та встановлено платню за військову службу;
- сформовано похідний штаб;
- видано наказ про скасування всіх комітетів у частинах, ґарнізонах і штабах;
- призначено керівників головних управлінь, здійснено набір фахівців.
З вступом німецьких частин на територію УНР, Жуковський неґативно оцінював їх прихід, уважаючи, що слід визначити права та обов’язки іноземних військ в Україні.
З 9 березня Олександр Тимофійович виконував обов’язки міністра морських справ.
На початку березня 1918 року військовий міністр Олександр Жуковський ініціював створення Окремого Корпусу Кордонної охорони УНР, та запропонував призначити його Отаманом полковника Желіховського Володимира Іпполітовича. Прикордонна формація була створена і разом із військовою жандармерією та митниками ефективно діяла до кінця 1918 року. В подальшому несла службу на окремих ділянках державного кордону.
Навесні 1918 р. О. Жуковський здійснив інспекційну поїздку Україною.
У квітні 1918 р. О. Жуковський зіштовхнувся із протидією німецького командування, коли українським військам під командуванням О. Натієва, які звільняли Крим від більшовиків, було висунуто ультиматум – повернути назад або скласти зброю. Під тиском німецького командування міністр змушений був підписати наказ про відхід до Перекопу.
Через ці події О. Жуковський намагався піти у відставку але Уряд її не підтримав.
Підбиваючи підсумки своєї діяльності на посаді військового міністра, Олександр Жуковський зазначав:
• за цей час відомство стало центром організації української армії;
• здійснено формування керівного апарату;
• розроблено штати, призначено комендантів на місцях;
• налагоджено інтендантську справу;
• ліквідовано старі та сформовано нові установи;
• велася боротьба зі спекуляцією, пов’язаною з діяльністю ліквідаційних комісій;
• було відкинуто «міліційний» принцип формування армії, яка мала стати постійною, комплектуючись на основі військової повинності;
• Урядом, 24 квітня 1918р. було ухвалено Проект закону про загальні основи розбудови Збройних Сил;
• підготовлено законопроект про політично-правове становище військовиків;
• планувалося винести на розгляд Ради Народних Міністрів у перших числах травня 1918 р. низку законодавчих ініціатив із цього питання.
Під час перевороту 29 квітня 1918 р. Олександра Тимофійовича заарештувала німецька військова влада. 18 грудня 1918 р. звільнений новою українською владою. Жуковський наполягав на призначенні нового слідства. Такий крок свідчив про бажання захистити своє чесне ім’я.
10 січня 1919 р., за поданням міністра фінансів, Олександра Жуковського було призначено командиром Окремого Кордонного корпусу. 18 січня він звернувся до уряду з доповідною запискою, в якій оцінював загальний стан з’єднання та запропонував план формування дієздатного з’єднання, здатного захищати державні інтереси. По-перше, це чітке визначення місцевості у західному реґіоні для прийому новобранців; по-друге, налагодження господарських, технічних і санітарних служб; по-третє, забезпечення особового складу обмундируванням; по-четверте, правильна постановка загальновійськової підготовки.
Полковник Жуковський вирішив відмовитися від практики комплектації корпусу за принципом вільного найму, перейшовши до набору за військовою повинністю. У доповідній він виклав і своє бачення підготовки кордонних сотень.
6 лютого 1919 р. Рада Народних Міністрів висловила йому подяку «за напружену та вмілу працю по евакуації столиці в надзвичайно тяжких обставинах» в умовах вторгнення більшовицьких військ.
Після відходу з Києва О. Жуковський з Штабом та окремими частинами кордонного корпусу дислокувався в Кам’янці-Подільському, де, як старший за ранґом, узимку 1919 р. полковник став начальником залоги міста.
У травні – серпні 1919 р. полковник Жуковський побував у Чехословаччині, Франції, Австрії. Зустрічався із представниками європейських політичних партій, намагався дійти згоди з соціалістами від народів колишньої Російської імперії. О. Жуковський узяв участь у міжнародному кооперативному конґресі в Парижі (26–28 липня 1919 р.), ведучи роботу з популяризації України у Західній Європі та зустрічаючись з представниками іноземних кооперативних організацій.
Постановою Уряду у серпні 1919-го його призначають військовим аґентом при надзвичайній дипломатичній місії у Празі – ревізором військових місій за кордоном.
Одночасно Олександр Жуковський активно працював як емісар ЦК УПСР за кордоном. У лютому 1920 р. він узяв участь у Бернському конґресі Соцінтерну. Сподівання проводу партії на підтримку українського руху з боку соціалістів провідних європейських держав виявилися марними, тож діячі УПСР на чолі зі своїм лідером дедалі більше схилялися в бік співпраці з радянською владою.
Опинившись в еміґрації, як один з активних діячів Української партії соціалістів-революціонерів (центральної течії) і соратник Михайла Грушевського, Жуковський вірив у можливість ідейного компромісу з керівництвом УСРР. Однак, з часом, усвідомив безперспективність перемовин з більшовиками.
За деякими даними, у 1922 р. О. Жуковський повернувся в УСРР.
У довідниках його смерть датують 1925 роком у м. Балта, ставлячи при цьому знак запитання.
Одним із найвагоміших внесків Олександра Тимофійовича Жуковського у розбудову незалежної України стала його діяльність на посаді міністра військових справ та командира Окремого Корпусу Кордонної охорони УНР, який був створений за його ініціативою.
Про це повідомляє прес-служба Ізмаїльського прикордонного загону.
 


Загрузка...