Суцільний килим диких трав’янистих рослин, коли до нього підходиш трохи ближче раптом дзижчить і оживає. Таке явище зараз щоденно спостерігають працівники Нацпарку «Тузлівські лимани». Враженнями та фотозвітом поділився на своїй сторінці в Фейсбук еколог Іван Русєв, передає інформаційна агенція «Юг.Today».

«На квітках у полі зору видно як копошяться сотні та сотні диких бджіл. Слово «бджола» здебільшого асоціюється у нас зі словами «мед», «вулик», «жалити». Але, не цього разу. І ось, лише на 1 га прибережки ми їх нараховуємо кілька тисяч. А якщо одночасно опинитися на всіх ділянках нашої прибережної зони зі степовою рослинністю, то створюється відчуття, що цих дивовижних комах мільйони. Дикі бджоли – це руда осмія (Osmia rufa) – миролюбна бджола, є важливим запилювачем диких трав’янистих рослин, а також винятковим запилювачем квітучих дерев та кущів. Ці трудяги з’явилися одночасно з неймовірно теплим повітрям з Півдня пару днів тому і невтомно працюють у природних екосистемах, виконуючи своє призначення. Велику послугу вони надають і людям, запилюючи рослини садів та полів», – розповів еколог.

Він також додав кілька цікавих фактів з життя цих комах. Далі надаємо розповідь Івана Русєва без змін.

Руда осмія – одиночна бджола. Це означає, що кожна гніздова трубка належить одній самиці, що працює поодинці. На відміну від домашньої медоносної бджоли, у осмії немає касти стерильних (бездітних) робочих бджіл. Цей вид має однорічний цикл життя. Самці та самки вилітають з гнізд ранньою весною (наприкінці березня-у квітні) і спаровуються. Самці менші і тонші за самок і мають чубчик білого волосся на головці. Вони активні протягом трьох тижнів, а потім вмирають.

Після спарювання самки шукають відповідне місце для гніздування. Зазвичай це ходи в мертвій деревині, проїдені личинками жуків, пустотілі стебла рослин, або нерівні тріщини та отвори в камінні та старих стінах будівель. Самки прагнуть гніздитися поблизу місця вильоту і за відповідних умов можуть створювати невеликі колонії.

«Ви можете побачити самок, що повертаються в гніздо навантаженими жовтим пилком, який вони несуть у густому пензлику волосся внизу їхнього тільця (під черевцем). Ці дикі бджоли збирають мул для спорудження гнізда на мілководдях лиманів. Часом ми бачимо бджолу, що повертається у своє гніздо з грудочкою мулу в щелепах, який укріплений об два вусики, що стирчать уперед із її головки. Вона використовує грудочки мулу, щоб запечатати комірку, яку щойно закінчила. Іноді кілька самок шукатимуть клаптик розсипчастої землі, що особливо сподобався, звідки вони візьмуть мул у якості будівельного матеріалу. В результаті активності цих самок утворюється маленький «кар’єр», оскільки вони повертаються знову і знову на той самий клаптик землі.

Самки гніздяться до кінця червня-початку липня. Будучи одиночними видами, вони ніколи не побачать свого потомства. Тим не менш, у комфорті своїх гнізд із яєць вилуплюються личинки, які харчуються сумішшю нектару та пилку. Після 4-5 линянь, приблизно наприкінці липня-початку серпня, лічинки, що повністю виросли, плетуть жорсткий коричневий кокон і «лялечки». Дорослі особини нового покоління формуються у вересні та залишаються у своїх коконах усю зиму до наступної весни.

Хоч і не дають ці бджілки меду, зате від додаткового запилення значно додається урожай. До того ж осмії не жалять, як звичайні бджоли, стійкі до хвороб, легко розмножуються і транспортуються, не вимагають особливого догляду і підгодівлі. До речі, вони можуть бути виведені з діапаузи в зимовий час для запилення тепличних культур.

Дикі бджоли у Національному природному парку «Тузлівські лимани» виконують найважливіші біосферні функції, а також надають важливі природні дармові послуги людям, запилюючи багато сільськогосподарських культур. Саме тому збереження диких ділянок степу у прибережно-захисних зонах лиманів, дуже важливо, як для захисту самих лиманів від негативного впливу пестицидів і добрив, так і для збереження біологічного розмаїття комах, життєвий простір яких стрімко скорочується.

Підготувала Діана ГЕРГІНОВА

Джерело: yug.today